Бурдейна Любов Іванівна
Смолінське НВО»Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія-позашкільний навчальний заклад» Маловисківського району Кіровоградської області
учитель української мови та літератури
У статті наголошено, що урок – надзвичайно багатогранний процес педагогічної діяльності, найголовніше в ньому – єдність форми і змісту, реалізація цілей і завдань. Кожне заняття несе певний обсяг інформації, проте лише від учителя залежить, скільки її зможуть сприйняти й засвоїти учні, якими навчальними методами і прийомами при цьому потрібно скористатися. Якість уроків залежить від особистісного підходу до навчального процесу, взаємодії вчителя й учнів, духу творчості та інших чинників, що стимулюють навчальну діяльність.
“Насправді ж викладання мови – найтяжча справа… Викладання мови це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим, найтоншим зіткненням до серця дитини."
В.О.Сухомлинський.
СУЧАСНИЙ УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Сучасний урок української мови – надзвичайно багатогранний процес педагогічної діяльності. Найголовніше в уроці – єдність форми і змісту, реалізація цілей і завдань. Кожен урок несе певний обсяг інформації, однак від учителя залежить, скільки її зможуть сприйняти і засвоїти учні, якими навчальними методами і прийомами при цьому треба скористатися. Якість уроку залежить від особистісного підходу до навчального процесу, взаємодії вчителя і учнів, педагогіки співробітництва на уроці та інших чинників, що стимулюють навчальну діяльність.
Сучасний урок української мови – плід майстерності і творчості учителя- словесника, його професіоналізму, грунтовних знань рідної мови, літератури, історії, народознавства, його патріотизму. Критерії сучасного уроку відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки.
Визначальними пріоритетами моєї практичної діяльності є особистісно орієнтований підхід, орієнтація на конкретного учня, його потенційні можливості як партнера, який свідомо здобуває знання, розвиває здібності, набуває досвіду спілкування в діалозі, аргументовано відстоює власну думку. Атмосфера доброзичливості та співробітництва, яку намагаюся створити на своїх уроках, сприяє інтелектуальній розкутості учнів, вільному обміну думками, реалізації їх пізнавальних потреб інтересів.
Саме інформаційно – комунікативні технології дозволяють модернізувати урок словесності, посилити діяльнісну активність учня в атмосфері пошуку та дослідження. Потужний потенціал комп’ютера як засобу навчання і його програмне забезпечення пов’язуються з такими факторами активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці, як наочність, емоційність, індивідуалізація навчання.
Використання комп’ютера має свої особливості на різних етапах уроку, а саме:
1. актуалізації опорних знань учнів;
2. формування нових понять і способів дій;
3. використання знань, формування умінь.
Яким чином впроваджувати елементи новітніх інформаційних технологій на уроках мови та літератури і на яких етапах? Їх можна впроваджувати на уроках від мотиваційного до рефлекційного рівня. У програмі POWER POINT, яка використовується для унаочнення, можна створювати презентації.
Презентацію, створену у цій програмі, можна використовувати при вивченні будь – якої навчальної теми. На слайдах вчитель створює схеми до навчальної теми. Наприклад, до будь – якої частини мови з розділу « Морфологія»: « Іменник», «Дієслово» та інші. По – перше, слайди у цьому випадку замінюють таблиці; по – друге, своєю яскравістю мають більше шансів вплинути на учнів; по – третє, якщо зацікавити дітей, то самі вони можуть їх створювати.
Звичайно, що все це помістити на слайдах неможливо, але це й непотрібно. Вчитель, пояснюючи новий навчальний матеріал, звертається до комп’ютера, коли у цьому є потреба.
На контрольно – оціночному рівні можна використовувати тести. Тести створюють на мові програмування PASCAL . Тут уже вчителеві – мовнику без допомоги вчителя інформатики не обійтися. Або ж допомогти скласти тести можуть учні 9 класів під керівництвом мовника.
Таким чином, використання комп’ютерних засобів на уроках мови і літератури – це не тільки потужний інструмент, а й певною мірою третій партнер у педагогічній взаємодії, який дає іншим його учасникам великі можливості в переробці інформації.
Але використання комп’ютера на уроці не вирішить усіх проблем, що переслідують учителя. Ніщо не зможе замінити мистецтва його слова, але доцільне методично обґрунтоване використання ІТ модернізує традиційні методи, прийоми, види навчальної діяльності школярів, допоможе вчителеві розкрити й розвинути творчі здібності, збагатить методичний інструментарій вчителя.
Завдання вчителя на сучасному етапі розвитку школи полягає у створенні умов для реалізації творчого потенціалу кожної дитини. Не є новим у педагогіці положення про суттєвий вплив на результативність навчального процесу характеру взаємовідносин між його учасниками. Процес навчання складається з діяльності вчителя (викладання) і діяльності учня або колективу учнів (учіння) і має двобічний характер, тобто неможливий без їхньої дидактичної єдності.
Вирішення актуальних проблем сьогодення потребує радикальних змін у методиці навчання, що, у свою чергу, неможливе без озброєння школи, вчителів конкретними методиками, технологіями та рекомендаціями для їх упровадження. Тому важливим інструментарієм вчителя є використання методів інтерактивного навчання на уроках української мови та літератури.
Інтерактивність розглядається як безпосередній діалог, який у наші дні набуває особливого значення, пов'язаного з високим рівнем розвитку техніки. Інтерактивне навчання — це навчання, занурене у спілкування. Інтерактивне навчання зберігає кінцеву мету й основний зміст освітнього процесу, проте видозмінює форми з трансляційних (передавальних) на діалогові, тобто засновані на взаєморозумінні й взаємодії.
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель та учень є рівноправними суб'єктами навчання.
Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок та вмінь як предметних, так і загально-навчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей.
Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем групою учнів. Головна особливість методики інтерактивного навчання полягає в тому, що, процес учіння відбувається у спільній діяльності.
Групова форма покликана одночасно розв'язувати три освітні задачі:
● конкретно-пізнавальну;
● комунікативно-розвивальну;
● соціально-орієнтаційну.
В основі інтерактивного навчання лежать принципи:
● безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов'язує вчителя (організатора навчального процесу) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми;
● взаємного інформаційного, духовного збагачення. При цьому організовується навчальний процес таким чином, щоб учасники його мали можливість обмінятися життєвим досвідом, одержаною інформацією;
● особистісно орієнтованого навчання.
Застосування інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки вчителя і учнів. Вони повинні навчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, вміти ставити запитання і відповідати на них .
Вчителям потрібно відкинути звичку навіть після широкої дискусії пропагувати єдино правильне рішення. Розглядаючи будь-яку проблему, необхідно забезпечити можливість для роздумів учнів, сумнівів, пошуків істини. Сьогодні світ стає все складнішим, що вимагає вміння вирішувати складні проблеми, критично ставитися до обставин.
Доцільно зауважити, що результативність педагогічного впливу також залежить від таких складових: характеру інформації, що впливає на учня; рівня вихованості, підготовленості учня, на якого спрямовано вплив учителя; перешкод, що стають на шляху сприйняття та переробки учнем інформації, отриманої від учителя; форми педагогічного впливу.
Список використаних літературних джерел
1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. Посібник. – К., 2002.
2. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; за заг. ред. О. М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256с.
3. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004.
4. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: ВГ «Основа», 2003.
Комментариев нет:
Отправить комментарий